Економіка - моя стихія

Медведев критикує держпідтримку російського фондового ринка

Сегодня вдень 5 травня 2009 року в районі 14:20 відразу декілька інформаційних агентств (РІА Новості, Інтерфакс, ІТАР-ТАРС, Рейтер) із засланням на Президента РФ Дмитра Медведева повідомили: "прямая держпідтримка фондового ринку для боротьби з кризою ні до чого не прівела".  Барвиха. 5 травня. ІТАР-ТАРС Президент Росії Дмитро Медведев погодився, що державна підтримка фондового ринку країни напряму для боротьби з кризою була помилковою.
"Надо признатися відверто: пряма державна підтримка фондового ринку ні до чого не прівела", – заявив він сьогодні на зустрічі з членами партії "Справедливая Россия". "К жалю, навіть досить крупні вливання у фондовий ринок тих або інших країн нічого не змінили. І у нас нічого не ізменілі", – сказав Медведев, нагадавши, що держава відмовилася від прямої підтримки фондового ринку.
"Фондовий ринок розвивається по власних закономерностям", – додав Медведев. Президент відзначив, що в даний час на фондовому ринку спостерігається "неплохой рост", але це, за його словами, ще не означає, що тенденція стала стійкою.  Рынок акцій не відразу зреагував на подобноє заявление Президента РФ, яке побічно оповідає і про те, что в настоящєє время російський фондовий ринок відірвався від реалій і живе вже своїм власним життям зовні контексту економіки РФ.
Виглядіт якось незрозумілою критика Д.Медведевим викупу дна на фондовому ринку в листопаді 2008 року і в лютому 2009 з боку держструктур. Якби цього не сталося б, то проблеми російського фінансового сектора були куди як значнішими в порівнянні з тими, якими вони є зараз.
В той же час, слід визнати, що доля акцій у вільному обігу істотно зменшилася, і тому в цілому російський ринок акцій став менш цікавий для іноземних фондов в порівнянні з фондовими ринками Бразилії, Індії і Китаю. І таким чином, російський ринок акцій став виправдовувати приказку "мы одні на цьому ринке".С уваженієм,
Александр Баранів

Правіла ігри, свобода критики і ефективність економіки

Як пише в своєму блозі відомий російський журналіст Володимир Соловьев,

"…олигархи, все-таки, розумні хлопці. Чітко усвідомлюючи, що найбільші гроші можна заробити у влади і при владі, вони опасаються лише одного - журналістики, як останньою більш за менш вільне місце існування. Тому, що вони зараз роблять з журналістикою? Правильно: вони намагаються все поставити з ніг на голову і представити, что це журналісти, виявляється, негідники і корупціонери, а не чиновники і не олігархи. Для цієї мети вони за допомогою підкупних піарників і журналістів-невдах намагаються змінити акценти. Відвести увагу людей від елементарних речей – наприклад, як можна провести допит з людиною і змусити його продати компанію за півціни, морально це чи ні? А говорити про те, що ці журналісти підкупні або не підкупні. При цьому, забавно, що методу, яку вони використовують, класична, відома щез часів КДБ: коли ти вкидаєш в суспільну свідомість абсолютні придумування, але багато разів… Ні, хлопці, так не вийде. Ви можете брехати скільки завгодно про журналістів, але пам’ятаєте слова Черчилля, який запобігав про те, що можна недовго обманювати весь народ, довго обманювати деяку його частина, але довго обманювати весь народ не удасться нікому. І, хоча останнім часом вам удалося довести ЗМІ до рівня обслуговуючою вас гламурної діви, рано чи пізно все повернеться на круги своя. Інарод ввічливо запитає: хлопчики, а тепер розкажіть правду про те, як ви тісно зрослися з чиновниками, і як виконуєте їх прохання. І що для цього робите і як тільки на цьому заробляєте гроші. І, до речі, чому ж ваші власні проекти, інші, не пов’язані із захватом напрацьованого іншими людьми, настільки нікчемні і чому ж ви реально такі невдахи на зовнішньому світі. А відповідь простій: тому що в умовах чесної конкуренції наші олігархи проявляють себе як абсолютно бездарні управлінь. Це вам не з журналістами буцатися."
От себе додам, що, на мій погляд, такий підхід страждає обмеженістю. Якщо передбачити, що існуючі олігархи - бездарні управлінці, які можуть "удерживаться на плаву" лише нечесними методами, то звідси слідує вивід, що потрібно лише встановити чесні правила гри і дотримуватися їх і тоді на зміну цим "плохим парням" і некваліфікованим управлінцям прийдуть "хорошие парні" і профессиональниє управлінці і настане загальне благополуччя. Але так не буває. Це утопія. Якщо навіть передбачити таку фантастичну ситуацію, що створена система, в якій є абсолютна свобода критики, немає корупції, лобізму і так далі, то "наверх" зовсім не обов’язково потраплятиме найпрофесійніший. У бізнесі, як і в житті взагалі, велика роль випадкових чинників. "Наверх" часто потраплятиме не той, хто розумніший і професійніший, а той, хто витягнув виграшний лотерейний квиток: кому повезло з багатими батьками або знайомими, кому повезло з кон’юнктурою цін, кому повезло з персоналом і так далі Таким чином, чесні правила гри і свобода критики дійсно необхідні, але одного цього мало. Лише обмеження дії випадкових чинників на розподіл доходів може сприяти створенню дійсно ефективної і справедливої економічної системи.

Прогностіка 02-06-2009 г.р.Х.

 КРАТКОСРОЧНЫЙ ПРОГНОЗ:
Завтра, у вівторок 2 червня, в атмосфері настане надзвичайна легкість і гармонія.
Енергетічеськоє поле стабільне.
Електромагнітниє обурення маловолатільни.
Економіка світового бізнесу продовжує плавний розворот до оздоровлення.
Завтра в душі перих російських чиновників з’явиться стійкий страх  - красти не так багато і продавати батьківщину не так часто . ..
Аналогичний процес почнетьсяі в душі перших  олигархов - ночами їх почне мучити совість …

СРЕДНЕСРОЧНИЙ ПРОГНОЗ:
В середньостроковій перспективі стане остаточне ясно, що нафта і газ не витягнуть Росію з тривалої кризи і почнеться довгождане  создание комофортних умов для розвитку підприємництва і приватної ініціативи. Для підтримки малого бізнесу. Розвитку інноваційної складової економіки. 
Первиє чиновники, що прокралися, і олігрхи потягнуться анонімно робити добріе поділа, щоб встигнути викупати хоч би частину своїх темних справ.

ДОЛГОСРОЧНИЙ ПРОГНОЗ:
В довгостроковій перспективі Росію чекає  полное одужання економіки. І звільнення від залежності на енергоносії. Розквіт малого і середнього бізнеса, доля якого навіть в розвинених країнах є домінуючою у ВВП цих країн. Раскаявшиеся злодійкуваті чиновники і олігархи, зрозумівши що від правосуддя їм не сховатися, віллють свою працю в скарбничку премноженія могутності змученою їх насилієм країни.   

Грациозниє последствія

Я хотів звернути увагу на граціозність наслідків девальвації рубля.
Вот дивимося. Спочатку впав попит на нафту, потім і ціна на неї. Природно це привело (тимчасово) до отріцательності платіжного балансу. Це у свою чергу привело до девальвації рубля і зниження імпорту. В результаті, торгівельний баланс знов став позитивним. При цьому експортери понизили об’ми виробництва, але їх рублевий прибуток змінився мало із-за девальвації. Оціните грацію: виробляти стали менше, напружуватися менше, витрат на виробництво теж менше, а доходи іменілісь мало.
Конечно ж є нюанси: на якісь товари доларові ціни впали більше, на якихось менше, попит теж змінився по-різному. Різні підприємства виявилися через це в різних ситуаціях, але сама логіка рішення бавить.

Ета думка мені прийшла після репортажу з Магнітогорського металургійного комбінату на каналі Вести. За їх словами фінансова ситуація на ММК нормалізується.

В Зімбабве побудований комунізм :)

Как пише газета "Труд",

  "Власти Зімбабве припинили зворот національної валюти. Замість неї використовуватимуться долари, євро, фунти, а також валюти суміжних держав.
Зростання цін в Зімбабве вже давно досягло легендарних масштабів. Інфляция в річному численні перевищила 231 млн. відсотків, за два роки уряд країни провело декілька деномінацій, скоротивши в цілому 22 нулі на банкнотах, була випущена купюра в 10 трлн. місцевих доларів, а інтернет обійшли фотографії, де за скромну вечерю в зімбабвійськом ресторані розплачуються справжньою горою грошей.  Население поставило хрест на національній валюті, що цілком природно, якщо врахувати, що для простого походу в продуктовий магазин потрібний без преувеліченія мішок банкнот. У країні вже давно були в ходу американські долари, британські фунти, єдина європейська валюта, а також гроші сусідньої Ботсвани і ЮАР. Ще в лютому зарплату в доларах США почали отримувати держслужбовці, а в березні - військові. Місцеві гроші виявилися просто не потрібні, і власті вирішили узаконити існуючий стан речей. "Зимбабвийский долар не буде в ходу щонайменше рік, оскільки немає нічого, що допомогло б утримати його ценность", - заявив міністр економікі Зімбабве Елтон Мангома.  Очевидно, ходіння місцевої валюти не поновиться і через рік. Економіка країни знаходиться в якнайглибшій кризі: населення випробовує гострий брак продовольства і палива, безробіття перевищує 80%, мільйони біженців покидають Зімбабве."
Ми вже писали про причини гіперінфляції. Як ви пам’ятаєте, ми прийшли до виводу, що якщо вдатися до фінансування дефіциту бюджету за рахунок емісії грошової маси, то потім інфляцію буде складно, практично невозможнпро зупинити без негативних наслідків для зайнятості. До того ж, урізування фінансування соціальних програм може викликати соціальну напруженість. Але якщо засобів на них немає, робити це все ж треба. Яку раду ми можемо дати в даному випадку політикам? Необхідно ретельно пояснювати населенню, що інакше країну втратить національної валюти. А немає національної валюти, означає немає національної незалежності.

Спісаніє боргів - порятунок економіки?

Не зараз знатимемося на причинах кризи, а лише коротко опишемо ситуацію, що створилася. Масовий споживач хоче споживати, як і раніше, і навіть більше, але він не може під тягарем боргів і загрозою звільнення. Підприємства вимушені скорочувати працівників із-за скорочення попиту і плюс на них так само давлять борги банкам.Що робити?Рассмотрим дві крайні точки зору.ПРОБАЧИТИ ВСІМ БОРГИ І РОЗДАТИ СТІЛЬКИ ГРОШЕЙ, Скільки можна, ТОЛЬДо ЩО Б НЕ НАСТАЛА ГИПЕРІНФЛЯЦИЯ.Государство оголошує, що боргів немає, а кредиторам останньої руки дає гроші з бюджету (друкує скільки треба). Держава перешкоджає звільненню співробітників різними штрафами, і плюс субсидує частина зарплати. Тут можна подумати над механізмом, але суть зрозуміла.Споживачі знову підбадьоряться і почнуть витрачати халявниє гріш. Банки зрозуміють, що в разі важкого положення їх все одно врятують і почнуть давати без страху  кредиты далі.Плюсы: 1. Економіка запрацює, ВВП не зменшитися, а навіть може вирасті.2. Безробіття не буде, всі будуть при деле.3. Народ заспокоїться.Минусы: 1. Інфляція, причому мало контрольована, оскільки на початку при закачуванні грошей від держави банки ще неохоче дають кредити. Тобто мультиплікатор не працює і здається, що грошей не вистачає. Потім, як банки почнуть активно давати кредити, мультиплікатор запрацює і піде інфляція, навіть якщо держава перестане накачувати деньги.2. У таких умовах вигіднім-код поведінкою стає витрачати якомога більше і якомога більше займати. Якщо не зможеш віддати, не біда, держава пробачить борги. Зберігати гроші і відмовляти собі стане просто безглуздо. Тим більше в умовах інфляції зберігати гроші не має сенсу.  Ідея суспільства вжитку досягне свого найвищого розвитку: «Трать сьогоднішні і завтрашні гроші зараз і як можна больше».3. Оскільки відповідальність за кредити буде мала (буде погано – держава врятує), тобагато витрат будуть не потрібними. Купив третю машину, навіть їздити на ній ніколи. Багато інвестиційних проектів будуть ризикованими, а може бути навіть безумними. Не вийде, та і гаразд. Держава борги пробачить.Друга точка зору.ДЕРЖАВА НЕ ПОВИННА НІ КОМУ ДОПОМАГАТИ, ІНВЕСТОРИ ПОВИННІ САМІ НЕСТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА СВОЇ ВЧИНКИ. Держава всіляко перешкоджатиме роздмухуванню грошової маси.Плюсы:Тут всі плюси відносяться до майбутнього, коли криза буде якось здолана. Ті, що вижили будуть дужевідповідально відноситися до інвестицій, витрат, кредитів. Люди зберігатимуть гроші, розуміючи, що вони з піднебіння не падають. У таких умовах надування нових міхурів мале ймовірно. Такий стан можна охарактеризувати фразою «Медленно, але верно».Минусы:Не зрозуміло як пережити кризу зараз. Широкі верстви населення попадуть в катастрофічне положення. Правда, широкі верстви населення завжди були на межі катастрофи. У р. Електросталь комунальні платежі (без електрики) за звичайну трешку (70м2) складають 5 000 рублів, це більше посібника з безробіття. Як жити? Правильное рішення, швидше за все, лежить по середині. Але де ця середина, коли в побудованій вертикалі влади кожен хоче увірвати шматок лише собі. Ці горлохвати збиваються в зграї, які називаються лобі і між ними йде гризьня за державні гроші.Як досягти цієї середини – ось питання. 

Оптімізм наступаєт

Волна широкого оптимізму накриває світові ринки.
Статістічеськие дані свідчать про пожвавлення ринку нерухомості в США, уповільненніспаду світової економіки.

Темпи скорочення робочих місць в США знизилися. Число скорочень робочих місць в квітні склало 491000 проті прогнозованих 650000 і значно менше, ніж в березні - 708000.

Фондовиє ринки США виросли. Індекс Dow Jones виріс на 0,78% до 8.476,44 пункту.
Европейськие індекси так само виросли. Британський фондовий індекс FTSE 100 виріс на 1,37 %, німецький DAX - на 0,57 %, французький Cac-40 - на 1,81%.

Ето лише почало досить сильною вілни оптимізму. Інвестори повірили в швидке відновлення економіки.
Ето відбилося і на нафті - вартість чорного золота перевищила 55 доларів за баррель. І ціна буде лише зростати в найближчий місяць.

Ето буйство оптимізму здійме індекс DJI до 9500 пунктів (з поточних майже 8500),
радості триватимуть до середини-кінця червня.

А далі швидше за все послідує протверезіння, важке і панічне…

Істочникі:

http://ru.reuters.com/article/businessnews/idrumse54518320090506
http://ru.reuters.com/article/businessNews/idRUMSE5451DI20090506
http://www.lenta.ru/news/2009/05/06/oilprice/

credit Suisse чекає різке зростання цін російських акцій в августе-сентябре

Обговорювати одним учасником ринку точку зору іншого учасника ринку про ринок не коректне, тому прошу віднестися до мого маленького коментаря, як мого особистого коментаря, яке моржет бути відмінним від точки зренія Nord Capital.
credit Suisse чекає різке зростання цін російських акцій в серпні-вересні 2009 року, проте, аналітики уважаємимого швейцарського банку не говорять про тез яких рівнів відбуватиметься можливе серпнево-вересневе зростання на російському фондовому ринку.
Лічно мій прогноз по російському ринку акцій на вторую половину II кварталу - III квартал 2009 року менш оптимістичний, чим чекання аналітиків банку Credit Suisse.

С уваженієм,
Александр Баранов  Москва. 21 травня. ІНТЕРФАКС-АФІ - Інтерес глобальних інвесторів до ринків, що розвиваються, підтримає російський ринок акцій в травні-червні і стимулюватиме його зростання вдругій половині року, таку думку висловив агентству "Интерфакс-АФИ" заступник голови підрозділу по управлінню активами Credit Suisse Роберт Паркер.
По його словам, аналітики Credit Suisse не чекають, що цього року ціна на нафту опуститься нижче $50 за баррель, при цьому до кінця поточного року вона може скласти $60-70 за баррель. Цей чинник, а також дії уряду з підтримки банківської системи дозволяють розраховувати на невелике, але стійке зростання російськийй економіки, принаймні, протягом найближчого року, говорить Р.Паркер.
Он також вважає, що динаміка російського фондового ринку буде стабільною в найближчій перспективі. Зростання цін на російські активи, який почався з березня, експерт пояснює їх дешевизною, у тому числі із-за девальвації рубля. Р.Паркер переконаний, що вартість російських коштовних паперів як і раніше залишається низькою. При цьому із-за різкого зростання, події з березня, в короткостроковій перспективі, протягом 1-2 місяців, візможна якесь уповільнення, але воно буде незначним.
"Я думаю, що правильна стратегія на найближчі місяці - це скоротити ризики інвестування в російські активи, але наростити позиції в серпні-вересні, коли я як я передбачаю, в Росії знову станеться різке зростання цін на фондових ринках", - говорить Р.Паркер.
Аналогичниє тенденції з’являтимуться і на інших ринках, що розвиваються. Експерт вказує на те, що лідерами зміцнення світових фондових індексів цього рокустали індекси країн, що розвиваються, - Російський фондовий ринок з початку року піднявся на 48%, зростання китайського і тайваньського перевищив 40%, Бразільського - 38%.
Практіка минулих криз показує, що після різкого підйому вартості активів, який пояснюється тим, що в період кризи вони сильно подешевшали, починається період стабілізації цін, що триває 1-2 місяці. Ймовірно, він припаде на травень-червень. А надалі, протягом зразковий шести місяців, зазвичай спостерігається повільне зростання - восстановленіє ринків, цей період почнеться з липня.
По думці Р.Паркера, оптимальна стратегія цього року - це продаж державних облігацій, придбаних в минулому році, і покупка коштовних паперів на зростаючих ринках.
В минулому році головним мотивом дій глобальних інвесторів було побоювання за долю банківської системи і чекання настання глобальної рецесії або навіть депресії, тому в 2008 році найраціональнішим рішенням був продаж корпоративних коштовних паперів і покупка государственних облігацій, де ризики мінімальні.
Сейчас інвестори упевненіші, вони переконалися, що ризики, пов’язані з банківським сектором, не будуть для них фатальними. Страхи минулого року нівелювалися.
Р.Паркер вважає, що інвестори більш охоче робитимуть довгострокові інвестиції в країни, економіки яких показуватимуть хоч і повільне, але стабільне зростання. До них відносяться ринки, що розвиваються, - Китай, Росії, країни Латинської Америки. На його думку, показник зростання економіки для інвесторов буде пріоритетнішим, ніж коефіцієнт "цена/доход", який вище в розвинених країнах.
Експерти Credit Suisse чекають також, що багато західних інвесторів, які торік перевели свої активи в готівкову валюту, обернуть свої погляди на нові ринки, що приведе до припливу ліквідності на них.
Прі цьому інвестори будуть уважні до активів, що набувають. Переваги будуть в тих секторів, де низький рівень кредитів і є "хорошие" фінансові потоки- це фармацевтика, біотехнологія, споживчі товари, харчова промисловість і інформаційні технології.
Р.Паркер пояснив, що зростання економік країн, що розвиваються, відбуватиметься за рахунок збільшення вжитку, який стимулюється, у тому числі, заходами держпідтримки. Ще одним позитивним чинником є зростання регіональної торгівлі між цими країнами. Крім того, дії уряду з розподілу фінансових асигнувань в область інфраструктури, що відбувається в Росії в е р бКитаї, вселяють в інвесторів упевненість.
Девальвация національних валют в країнах Азії, Латинської Америки, а також в Росії робить економіки цих країн привабливими для інвестування.        copyright © 1995-2009 Интерфакс

Пір під час чуми.

Мне здавалося, що тема з виплатою величезних компенсацій і бонусів керівникам фінансових структур, що отримали допомогу від держави якось зійшла нанівець. Нічим окрім як закликами повернути гроші ця історія і не закінчилася. На вихідних несподівано ця тема знову спливла в ЗМІ, як в США, так і в Англії. Важко сказати, спливаєця тема спеціально або спливає вона випадково, факт залишається фактом. І так поглянемо трохи цікавих фактів про бонуси:
 
Начнем з опублікованого Forbes рейтингу «найбільших бонусів керівників компаній за 2008г.» . Нижче приведена перша 10-но.
Самиє великі бонуси за 2008
№ІмяКомпаніяБонусВозраст1lawrence J Ellisonoracle556.98642ray R Iranioccidental Petroleum222.64743john B Hesshess154.58554michael D Watfordultra Petroleum116.93555mark G PAPAEOG Resources90.47626william R BERKLEYWR Berkley87.48637matthew K Roseburlington Santa Fe68.62508paul J Evansonallegheny Energy67.26679hugh Grantmonsanto64.605110robert W Lanedeere & Co61.3059 
Кроме Oracle перша 10-но не може похвалитися мега-серія гучними іменами. А ось в другій 10-ке можна побачити і Hewlett-packard, Best Buy, Chevron, Fedex.

Лідери рейтингу отримали в загальній сумі близько 1,5 млрд. доларів бонусів. Тоді як наступні 15 керівників отримали в 2 рази менше, лише700 млн.

Средній вік першої 10-ки - 60 років, що на 3 роки вище, ніж середній вік перших 25 і середній по всьому рейтингу (500).

Средній вік високобонусируємих керівників знаходиться на рівні 56 років впродовж 20 років.

Средняя тривалість знаходження біля керма компанії за підсумками 2008 року склала 7,3 років. Слід зазначити що на початку 90-х цифра була 8 років і вище.

В рейтингу можна знайти і керівників компаній тих, що отримали пристойні сумми компенсацій від гос-ва:

- Lloyd C Blankfein керівник Goldman Sachs Group отримав 25 млн. (збитки в IV кварталі 2008 - 2 млрд. дооларов)

- John J Mack керівник Morgan Stanley отримав 1,24 млн. (збитки 578 млн. доларів в 4 кв. 2008 і $177 млн. в 1 кварталі 2009)

- Kenneth D Lewis керівник Bank of America 12,52 млн. (збитки в IV кварталі 2008 - 1,79 млрд доларів)
В загальному, в рейтингу є багато чого інтересного, дані за 20 років на графіке

the New-york Times повідомляє, что
«6 найбільших банків США виділили 36 млрд. доларів на оплату праці своїм співробітникам».

«Средняя зарплата по фін. установам виросла, в порівнянні з 2006 роком.»
guardian в своїй статті приводить слід. Факти:
«70% співробітників фінн. установ отримали бонуси за 2008 рік. 16% стверджує що бонуси виросли в порівнянні з минулим роком».
Вернемся до ситуації з “ськандальнимі бонусами”. Вообще случившееся можно считать досить таки дивним. Зазвичай американська система швидко карає тих, хто намагається «мочитися проти вітру». А тут коли фін. піраміда початку рушаться, деякі персони отримують величезні бонуси, з грошей виканючених в гос-ва і вирушають. Все це відбувається на тлі скандалу довкола Бернарда Медофф. Деякі аналітики зробили цікаве припущення « Чи немає бонуси деяким фінансовим ділкам відкотами за мовчання? Було зроблено припущення (факт не доведений, тому назвемо його так) про участь провідних американських банків, відомій страховій компанії в схемі з хеджем-фондами Медофф. Медофф був всього лише посередником і козлом відпущення. Гроші насправді вирушали зовсім в інший бік. І тих хто хоч щось знає, отримав дуже не маленькі бариші».

Кто-то скаже фантастика або марення. Але особисто мені здається, що саме в такому контексті історія з “скандальними бонусами” стає логічною і зрозумілою. Що думаєте Ви?

«Успех закладений в місті по определенію»

Президент групи компаній «Сунжа» Георгій Бабаєв розповів кореспондентові GUIDE Діані Дадашевой про те, як розвивається ринок будівництва елітного житла Сочі, і про те, як відчуватимуть себе девелопери в умовах фінансової кризи.
guide: Ринок елітної нерухомості Сочі досить молодий. Що можна вважати початком його розвитку?
Георгий Бабаїв: До 2004 року в Сочі сформувався досить активний ринок нерухомості, однакпро елітного житла тоді практично не було. У нас виникла ідея попрацювати в елітному сегменті. Ми знайшли архітектора, який зміг спроектувати щось таке, чого ще в місті немає. Услід за цим в Сочі стали з’являтися і інші проекти елітного житла.
g.: Що є сочинським житлом класу de luxe?
Г.Б.: В елітних комплексах, на мій погляд, мають бути максимально представлені елементи люксової інфраструктури, а також, враховуючи, що ми живемо в курортному місті, підземний переход, по якому, наприклад, можна на невеликому гольф-каре проїхати до комфортабельного пляжу. Але найголовніше — будинок такого класу не може бути крапкою в океані бедламу. Необхідний комплексний підхід до забудови.
g.: Існує думка, що житло класу de luxe не має бути вище 7–9 поверхів. Але в Сочі якраз все навпаки: чим вище, тим дорожче?
Г.Б.: Їдьте до Сінгапуру, до Флоріди і поглянете, як будуються апартаменти класу de luxe. Люди б’ються за такі квартири, хочуть на висоту. Адля такої обмеженої території, як в Сочі, де, по суті, немає вільної землі, а є лише море і дорога в гори, висотки — оптимальний вихід.
g.: Сьогодні ринок нерухомості завмер в очікуванні падіння цін. Чи може так статися, що сочинські елітки за цінами порівняються з квартирами бізнесу-класу?
Г.Б.: В елітні будинки все одно прийдуть люди, які знають, як заробляти гроші, і здатні купити житло, відповідне їх рівню. Тому об’єктивних передумов для різкого падіння цен немає.
g.: Як Ви вважаєте, де знаходити засоби девелоперам в нинішній ситуації?
Г.Б.: Найрозумніше в ситуації кризи — розраховувати на свої сили. Узяти більше ніде. Такого поняття — проектне фінансування де-факто — вже не існує. Тепер потрібно шукати нові забезпечувальні інструменти.
g.: Як Ви вважаєте, що для Сочі запорука успіху в майбутньому?
Г.Б.: Я завжди розраховував, що саме елітне житло буде запорукою успіху в Сочі. Тому що місто саме по собі — неордінарний. Не тому, що він такий чудовий, а по одній простий причині — другого такого немає. Живучи тут, люди можуть активно займатися як літнім, так і зимовим відпочинком. На початку травня ще можна кататися на лижах і вже купатися в морі. Тобто успіх закладений в місті за визначенням. Його потрібно лише правильно розвивати.

Коммерсант’ Guide